Cоціальні перформанси з фасилітованим діалогом – «Жіночий щоденник. Війна”

Share Post :

Проект «Жіночий щоденник. Війна» – це потужна трансформаційна ініціатива, покликана надати платформу історіям жінок, які пережили окупацію та постраждали від війни в Україні. Поєднуючи живі соціальні перформанси та фасилітовані діалогові сесії, проект має на меті висвітлити емоційний, соціальний та психологічний вплив війни, водночас сприяючи зціленню, взаєморозумінню та солідарності як серед українців, так і серед місцевої громади .

Понад 200 учасників  взяли участь у перформансах, знайшовши комфорт у спільному досвіді та розвинувши емоційну стійкість.

Ключові компоненти методології:

  1. Соціальні перформанси: Центральним елементом ініціативи є серія живих перформансів, в основу яких заладені історії українських жінок, що  розповідають про свій досвід під час окупацї, а також їх портрети. Ці відверті, щирі історії охоплюють широкий спектр тем, включаючи втрати, переміщення, материнство, стійкість і надію. Кожна вистава не лише свідчить про особисту силу цих жінок, але й проливає світло на ширший вплив війни на людину. Перформанси є рефлексіями в реальному часі, глибоко особистими та гострими.
  2. Фасилітований діалог: Після кожної вистави проводяться сесії фасилітованого діалогу, які об’єднують як оповідачів, так і глядачів. Ці сесії створюють простір для відкритої розмови та емоційного обміну, що дозволяє глибше осмислити теми, представлені у виставах. Діалоги сприяють емпатії та розумінню, допомагаючи подолати культурні та емоційні розриви між учасниками з різним походженням, у тому числі з приймаючої країни та переміщеними особами.
  3. Міжкультурний обмін: Однією з головних цілей проекту є сприяння міжкультурному взаєморозумінню між українськими біженцями та приймаючими громадами. Ділячись історіями виживання, травми та надії, вистави та діалоги допомагають будувати емоційні мости між цими групами. Це не лише сприяє зціленню жінок, які розповідають свої історії, але й підвищує обізнаність та емпатію в приймаючому суспільстві.

Проект «Жіночий щоденник.Війна» є водносчас свідченням,  розповідю та діалогу під час війни.

Let's keep in touch

Contact us

Maybe You Read

All Right Reserved - 2024

Я люблю спостерігати, як у когось опускаються плечі — коли тіло нарешті почувається в безпеці й може просто бути собою. У наших просторах люди знаходять тепло, ритм і ту радість, яка не заперечує біль, а обережно дає йому місце.

Марія Дормідонтова

З 2022 року я є частиною Open Nations, де разом із командою створюю простори для зв’язку, емоційної безпеки та спільного досвіду — особливо для спільнот, яких торкнулася війна чи вимушене переміщення. Я розробляю й фасилітую табори, воркшопи та ритуальні події, що об’єднують дітей, підлітків і дорослих у моменти присутності, сміху, роздумів і довіри.

У своїй роботі я поєдную психологію, прикладний театр, тілесні практики та глибоку увагу до групової динаміки й природи. Часто використовую музику, плейбек-театр і соматичні вправи, щоб допомогти людям знову відчути зв’язок із собою та з іншими. Мені важливо створювати моменти, які відчуваються справжніми — коли можна видихнути, відчути підтримку й згадати, що таке бути частиною чогось більшого.

За ці три роки я ствердилась в своіх цінностях і стала ще більш впевнено нести свою філософію не тільки в проект але і в своє життя. Людяність і любов. Взаємоповага і довіра. Важливість бути просто людиною для людей, віддавати любов, служити задля того, щоб збільшити простір любові та довіри навколо, розповсюджувати добро та повагу.

Тата Ларк

З 2022 року я приєдналася до проєкту. В досить складний період мого життя та життя моєі краіни – проект став місцем, де я змогла реалізувати свою потребу бути корисною та допомогти собі і іншим.
Моя роль — бути фотографом, але я також дуже часто приймаю пряму участь в активностях, допомагаючи учасникам проекту та стаючи частиною іхнього життя, яке відбувається. Пряма участь краще мені допомагає фіксувати справжні емоціі людей, а також створити простір довіри між фотокамерою та участниками.

Основні цінності в проєкті для мене: довіра, відкритість та готовність до змін. А ще всі учасники проєкту - це велика родина та безмежна любов.

Ірина Біла

Я викладачка, історикиня, музейна освітянка, авторка освітніх програм та ігор, кураторка. Разом із Open Nations ми запускали сімейні табори, а також створювали культурні вечори та події. Наразі працюю як педагогиня із дітьми 9-12 років.

Моя ключові навички: організація заходів, створення та розробка освітньо-культурних програм, ігор. З дітьми практикую ненасильницьке спілкування та емпатичне слухання. Обожнюю дивитися, як поступово діти розкриваються та стають однією командою.

Найголовніше - триматись разом, знаходити внутрішні ресурси для зростання крізь травмуючий досвід, радіти тому, що можна разом створювати простір, дію, фантазію, спиратися на тіло та бажання жити. Також дуже важливим для мене був той факт, що нас об'єднувало щире бажання подбати про учасників табору з добротою, увагою та прийняттям.

Марічка Коренєва

Марічка є театральною режисеркою та педагогинею та сертифікованою гештальт-терапевткою з фокусом на роботі з тінню. Вона створює документальний та фізичний театр, заснований на особистих наративних історіях міграції, стійкості та виживання. Марія народилася та виросла в Харкові, Україна, навчалася театральному мистецтву у Лондоні, Великобританія, деякий час практикувала своє мистецтво в США, а потім повернулася до рідного Харкова, щоб активно брати участь у місцевих культурних рухах і навчатися на гештальт-терапевтку. З початком повномасштабного вторгнення вона знайшла притулок у Вільнюсі, Литва, де стала співзасновницею Лекучі Колективу — крос-культурної ініціативи, присвяченої втіленому, політично та соціально залученому мистецтву. Крім того, вона стала практиком прикладного театру в сімейних таборах, де проводила майстер-класи для дорослих і підлітків. У своїй творчій та психологічній практиці з групами та індивідами вона створює спеціально заряджені простори, де відкриваються можливості та ресурси для зцілення.
Ключові навички: Фасилітація прикладних театральних груп, громадського театру, особливо мюзиклів, PlayBack та Storytelling.

Я не зміню хід війни. Але що я можу змінити і дати людям тут і зараз? Тепло, любов, співчуття, підтримку, матеріальну допомогу, свої знання та досвід, свій час. Незалежно від обставин, життя триває, і ми маємо жити – планувати, творити, робити добрі справи і вірити, що наші діти житимуть у кращому світі.

Лаура Ясінскайте-Баранаускієнє

У рамках проєкту я відповідала за підготовку документів та комунікацію із зацікавленими сторонами: Центральним агентством з управління проектами, виконавцями проекту, постачальниками та іншими. У цьому контексті було особливо важливо забезпечити відповідність всієї документації вимогам та правилам Фонду. Пізніше я приєдналася до команди, що працювала в таборах, як фасилітаторка групи. Я брала участь у розробці програми табору, проводила ознайомчі сесії, відповідала за створення та підтримання безпечного простору в таборі, допомагала вирішувати непорозуміння та забезпечувала злагоджену роботу команди.

Я вмію працювати з тим, що на перший погляд невидиме – груповою динамікою, емоційною атмосферою, моментами напруги; закінчивши 3-річний курс тілесно-рухової терапії, я можу використовувати різні рухові практики для розігріву групи та підтримки гарного настрою та енергії; я можу зберігати холодну голову в разі конфліктів у групі.

Підтримка, єдність, взаємодопомога, цільність команди, краса взаємодії

Олена Гавриленко

Маю педагогічну освіту (Національний Педагогічний Університет ім. Драгоманова). Працюю з дітьми від народження до 3 років та старше та їх батьками через міжнародні творчі програми раннього розвитку через музику, рух та образотворче мистецтво Kindermusik та ART Music з 2010 року. Практикую свідомий рух та медитацію у вільному танці з 2011 року, є сертифікованим викладачем міжнародної школи freedomDANCE з 2014 року. Працюю в дитячих та сімейних студіях, дитячих садочках як вчитель раннього розвитку через музику, рух, арт, а також вчитель англійської мови. Практикую фізичний і альтернативний театр з 2017 року, є перформеркою, акторкою, співачкою театра Lekuci (Литва-Україна). Є майстринею гармонічних комунікацій.

Практикуючи танцювальну медитацію, ми звикаємо слухати своє тіло та відключати нескінченний потік думок. Рух допомагає пробудити інтуїтивну мудрість тіла та привчає нас діяти спонтанно у згоді зі своїми справжніми інтересами. Ми знову і знову прокидаємося – в своєму живому тілі, та в своєму житті.

Це проект, який змінив не лише життя багатьох людей, але й моє. Він відкрив для мене глибину людяності, сили духу і того, як музика може лікувати серце і приносити надію навіть у найтемніші моменти.

Алла Черес

Три роки тому я стала частиною цього неймовірного проекту Openations , який допомагає українцям знайти себе та своє місце в Литві. Я граю на бандурі, співаю українські пісні і намагаюсь передати всю ту глибину та емоції, які переживаємо ми, українці, у цей час.

Музика для мене – це мова, яка говорить за мене. Через бандуру я висловлюю те, що неможливо передати словами: почуття, думки, настрій, стан душі. Цей інструмент – частина моєї ідентичності, він пов’язує мене з культурою, з історією, з чимось глибоко справжнім.

Довірливі відносини між такими персонами: дитина- педагог; дитина- батьки; педагог- батьки.

Роман Гончаренко

За освітою я викладач початкових класів, працюю у Вільнюсі в Українсько-литовській школі “Gravitas” вчителем молодших класів.

З самого початку роботи в команді Open Nations я працював з дітьми 9-12 років. Це завжди надавало мені натхнення, бо мені цікаво спостерігати як діти розвивають свої комунікативні, соціальні, адаптивні навички через різні ігрові та інтерактивні заходи.

Я працюю в напрямках арт-терапії, адаптивної комунікації, інклюзивній підхід до роботи. Під час наших сеансів занять, ми не просто граємо, а вчимо дітей домовлятися, знаходити щось спільне між собою, бути командою навіть коли всі різні.

Я щиро радію, коли бачу посмішки на обличчях наших учасників. У просторі, який ми створюємо, люди можуть розслабитися, відновити сили та знайти натхнення жити далі й діяти. Дорослі тут мають змогу на мить відпустити контроль, побути собою, поділитися тим, що болить, і відчути справжню підтримку. А діти — знаходять друзів, відчувають свободу, творять і граються без страху. Особисто для мене велика цінність робити добру і корисну справу, а також відчуття приналежності до команди.

Ірина Пашкевич

З листопада 2022 року я є частиною Open Nations, де я відповідаю за реалізацію проєкту в цілому та допомагаю розробляти програми, що зближують людей з різним життєвим досвідом. Я вірю, що нашою головною метою є побудова довіри, стійкості та почуття приналежності через спільні історії та досвід.

Моя суперсила полягає у втіленні ідей у життя та забезпеченні злагодженості процесів та взаємодії в команді, від складання бюджетів, опитувань і звітів до організації та фасилітації публічних заходів та міжнародних обмінів.

У рамках цього проєкту я організовувала та керувала культурними заходами, триденними таборами інтеграції для українських і литовських сімей, навчальними візитами до Норвегії та Литви, реабілітаційними таборами для українських сімей з міст, що перебувають на лінії фронту, а також програмою «Архітектори стійких громад». Я також фасилітую суспільні діалоги, що сприяють взаєморозумінню в громадах.

Цінності для мене в проєкті: заземлення, дарувати та отримувати, довіра до мудрості тіла, зцілення в природі та спільноті

Райма Драсутіте

Я — художниця та практикиня інтегративної тілесно-рухової терапії. Працюю з дорослими та з особливими дітками. Соматичні практики допомагають людям краще відчувати зв’язок із собою та з іншими, регулювати нервову систему, приймати всі почуття, ставати більш стійкими та вкоріненими.

У таборах Open Nation ми часто проводимо ці практики на природі — щоб люди могли розслабитися, досліджувати себе й ділитися досвідом у безпечному та підтримуючому середовищі. Моя ключова експертиза: інтегративна тілесно-рухова терапія та пратики, тілесні практики, танцювально-рухова терапія, скульптура, ленд-арт.

Хочеться думати та вірити , що : довіра, відповідальність, щирість та ПРИЙНЯТТЯ (це головне)

Тетяна Люта

Спочатку я думала, що проєкти Open Nations це просто гурток — “маленька школа”. Але швидко відчула: це простір можливостей — для дітей і для мене. Я почала слухати дітей і себе, шукати відповіді не в методичках, а в реальному досвіді.

Це був шлях вдосконалення, нових інсайтів, розуміння дітей з ПТСР — навіть після 20+ років у педагогіці! Зараз знаю точно: просто дозволь дитині бути собою, і ти побачиш, як ростеш сама. Свобода вибору, мрія, довіра — це і є навчання.

Найбільше люблю тижневі табори — там народжується справжнє єднання. Життя “в потоці”, з близькістю, сміхом, прощанням. І після — вже ніхто не той самий. Це і є нове життя.

Я підтримувала сталі процеси, які дозволяли команді й учасникам працювати ефективно та з натхненням. Злагодженість усіх етапів — від планування до реалізації — давала можливість кожному розкривати свій потенціал у безпечному й підтримувальному середовищі. Для себе я сформувала глибше розуміння важливості довіри, прозорої комунікації та емоційної включеності у міжкультурній та міжгалузевій співпраці.

Тетяна Василькевич

Я займаюся координацією проєктів в Open Nations. Відповідаю за взаємодію з учасниками, партнерами, технічною командою, а також за дотримання таймінгів і якість підготовки та реалізації проєктів. Моя роль — створення комфортного й ефективного середовища для роботи, а також безпечного простору для учасників наших програм — завдяки увазі до процесу, контексту і командної динаміки. Завдяки понад 15 рокам досвіду у сфері проєктного менеджменту та креативних комунікацій, мені вдається поєднувати структурність і натхнення у всіх аспектах реалізованих ініціатив.